Отець Рафал Владислав Керницький народився 3 травня 1912 р. в с. Кулачківці, Коломийського повіту, Станіславського воєводства. У 1930р. вступив до Ордену Братів Менших Конвентуальних і розпочав новіціат у Лагевніках біля Лодзі. Філософію та теологію вивчав у Кракові та Львові. У 1939 р. був висвячений на священника.
Під час Другої світової війни був капеланом підпільної польської армії. У 1944 році був заарештований радянською владою і вивезений до кількох трудових таборів. Там здійснював підпільну душпастирську діяльність: відправляв Євхаристію, уділяв Таїнства, організовував Братство св. Розарію, проводив релігійні навчання, а своєю глибокою вірою підносив дух у колег та відновлював в них втрачену надію.
У квітні 1948 р. повернувся до Львова і розпочав свою працю у Катедрі. Протягом 47 років, повних невтомної праці, відречень та різних утисків з боку радянської влади, Катедра стала для нього найважливішим місцем, справжнім домом, адже він тут проводив весь свій час. В 1949 р. перейняв у Катедрі обов’язки настоятеля.
Через 10 років радянська влада заборонила йому виконувати душпастирські функції на 8 років. В цей час працював сторожем у Стрийському Парку, потім вантажником, врешті сторожем у туберкульозному диспансері Львова. Тим не менш, він продовжував таємно вести апостольську діяльність у Львівській архієпархії.
Його життєвою пристрастю було роздавати Боже Милосердя через Таїнство Сповіді. Щоденно проводив у конфесіоналі багато годин. З пастирським служінням він таємно відвідав десятки міст Західної України. Також співпрацював з греко-католицьким духовенством, яке діяло в підпіллі. Отець Рафал був співорганізатором створення таємних жіночих монастирів. Також займався благодійністю.
У 1991 році отець Рафал Керницький був призначений Іваном Павлом II єпископом-помічникомЛьвівської архієпархії.
Ставши єпископом, продовжував жити так само, залишаючись настоятелем Львівської катедри до своєї смерті. Помер 23 листопада 1995 року.
4 травня 2012 р. розпочато його беатифіквційний процес.
