У 1219 році св. Франциск Ассізький вислав шістьох братів у місійну подорож до північної Африки, щоб там вони проголошували Євангеліє мусульманам. Для п’ятьох із них це була остання подорож у житті.
У гроні шістьох італійських францисканців, які вирушили в подорож до Африки, були священики – Віталіс, Берард, Петро і Отто, і брати-монахи – Акурсій і Адьют. Після прибуття до Іспанії, Віталіс, настоятель місіонерів, захворів, через що був змушений відмовитися від подальшої подорожі.
Решта монахів прибули до Севільї й там, із францисканською прямолінійністю та відвагою, мали намір увійти до мечеті, щоб проголошувати Євангеліє. На запитання ким вони є, брати відповіли, що вони – герольди Царя царів – Ісуса Христа. За це їх було схоплено і приведено до еміра. Монахи намагалися переконати його у правдивості католицької віри, і навіть схиляли до прийняття хрещення. Правитель наказав негайно стяти їм голови, проте, згодом, змінив думку та дозволив вирушити до Марокко.
У Марокко францисканці дійшли до султана Мірамоліна і також переконували його прийняти хрещення. Мусульманський правитель, вислухавши їх, великодушно дарував їм життя, проте наказав негайно залишити країну. Через те, що монахи не виконали наказ правителя, їх було ув’язнено в Маракеші, тодішній столиці Марокко. Місіонерів схиляли зректися віри, спершу, – обіцяючи звільнення, пізніше – піддаючи тортурам.
Не домігшись свого, султан наказав стяти їм голови. П’ятеро францисканців загинуло мученицькою смертю 16 січня 1220 року. Коли новина про мученицьку смерть братів дійшла до св. Франциска, він, не вагаючись, ствердив: „Тепер я можу сказати з глибоким переконанням, що маю п’ятьох справжніх братів менших”. Мучеників зачислив до лику святих папа Сікст IV у 1481 році.
У Літургії згадуємо їх в день народження для неба.
У 1220 році тіла монахів було перевезено до міста Коімбра в Португалії. У похоронних обрядах брав участь 29-літній Фердинанд Бульхес, священик з ордену августинців. Мученицька смерть п’ятьох духовних синів св. Франциска справила на нього настільки велике враження, що перейшов він до ордену францисканців. Цим священиком був св. Антоній Падуанський.
