бр. ЯКІВ БУЛГАРО (Giacomo Bulgaro) † 27.01.1967

Джакомо Булгаро народився 29 січня 1879 р. в Кортічель-Піве поблизу Брешії (північна Італія). Коли йому було 11 років, він переїхав до Брешії з родиною. У 1892 р. батько помер, залишивши матір із п’ятьма маленькими дітьми. Щоб матеріально допомогти матері, Джакомо почав працювати шевцем.
У 1897 р., коли Джакомо було 18 років, померла його мати. Без її контролю Джакомо зійшов з доброго з шляху. Перестав практикувати релігійне життя і попав у погану компанію. Через шість років, 8 грудня 1913 р., у свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, він пережив навернення. Він повернувся до юнацьких ідеалів та цінностей, в яких його виховали батьки.
Наступні 15 років він прожив як зразковий швець і свідок глибокої віри і побожності. Його бачили, як щоденно молиться по декілька годин у церкві св. Івана в Брешії. Він співпрацював зі своєю парафією, опікувався бідними дітьми, які не ходили до церкви. Надав допомогу найбіднішим.
Він був одним із найвідоміших людей Брешії в той час, поруч зі Слугою Божим о. Джованні Баттіста Зуабоні, Джакомо Монтіні та його сина Джованні Баттіста Монтіні, який згодом став папою Павлом VI.
У віці 50 років він приєднався до францисканців (Орден Братів Менших Конвентуальних). Його направили до монастиря св. Франциска Ассізького в Брешії, в якому він 30 років пропрацював на хвіртці монастиря. Він допомагав бідним, жебракам та нужденним. Терпляче і з великим старанням він ремонтував взуття для монахів і жебраків.
Він мав харизму глибокої молитви та послуху перед настоятелями в ордені. Останні роки свого життя він провів у своїй келії в монастирі у самоті. Він прожив майже 90 років. Помер 27 січня 1967 року, похований на місцевому кладовищі.
Лише після його смерті, коли були знайдені його записи, виявилося, що він мав багато містичних переживань. Робив ці записи за наказом сповідника. Вони були написані простою мовою, типовою для малоосвічених людей, але відзначались надзвичайною глибиною духу та глибоким розумінням таємниць віри.
17 листопада 1989 р. розпочався єпархіальний процес його беатифікації. У 1991 році зібрану документацію було передано до Конгрегації з питань святих у Римі. 28 квітня 1994 р. тіло брата Джакомо було перенесено до церкви св. Франциска в Брешії. Його могила – це місце молитви, до якого приходить багато паломників. Своїм життям і діяльністю уподібнився до св. Франциска Ассізького (1182-1226), саме тому його називають Poverrello (Бідняком) з Брешії.

о. ПЛЯЦИД КОРТЕЗЕ (Placido Cortese) † 15.11.1944

Ніколо Кортезе народився 7 березня 1907 р. в Кресі (столиця острова в Кварнерській затоці), у сучасній Хорватії.
У 1920 р. вступив до семінарії Братів Менших Конвентуальних у Падуї. Отримав монаше ім’я Плачідо. 10 жовтня 1924 р. склав свої перші монаші обіти, а 4 жовтня 1928 р. склав вічні обіти в Ассізі. 6 липня 1930 р. він був висвячений на священника в Римі.
Після висвячення працював у базиліці святого Антонія у Падуї. Наприкінці 1933 р. його перевелидо монастиря в Мілані. На початку 1937 р. він повернувся до Падуї, де став директором видавництва “Посланець святого Антонія”. У той час його сповідником був святий Леопольд Мандич, OFMCap.
Під час Другої світової війни він наполегливо працював, щоб допомогти словенським та хорватським цивільним особам, інтернованим у концтабір на околицях Падуї та інших частин Італії.
Після падіння італійського фашизму 8 вересня 1943 р., розпочалася німецька окупація, отець Плачідо скерував свою допомогу та милосердя до політиків, євреїв та військових союзників, яких переслідували чи розшукували.
В цей час отець займається виготовленням фальшивих документів, одягу та нелегальним перевезенням репресованих людей до Швейцарії. На цю діяльність отримував гроші з Ватикану. Незважаючи на ризик та прохання настоятелів, він залишається в Падуї та співпрацює зі словацькими та британськими розвідниками. 8 жовтня 1944 р. його заарештувало гестапо і ув’язнили в Трієсті.
Отець Плачідо Кортезе загинув на початку листопада 1944 р., підданий катуванням, коли він знаходився в штабі Гестапо на площі Обердан у Трієсті. Його тіло, ймовірно, опинилося в крематорії.
Отця Плачідо Кортезе можна запам’ятати як зразковий приклад людського та християнського співчуття в житті, за те, що він зробив, щоб допомогти багатьом ув’язненим та переслідуваним людям та “мученику” любові під час смерті, адже він не видав жодного імені своїх друзів та колег у жахливих катуваннях під час допитів , прийнявши смерть, щоб врятувати чиєсь життя. Його безкорислива працябула також зразковою між італійцями, словенцями та хорватами, чиї диктатури та ідеології в той час часто стояли в опозиції.
“Мучеництво” передбачив сам отець Плачідо в листі до своєї сім’ї напередодні складення обітів: “Релігія – це тягар, який ніколи не є важким, але який все більше закохується в душу аж до таких жертв, щоб відати своє життя на захист віри і християнської релігії, аж до смерті в муках, таких як мученики Крістіанесіно в далеких та іноземних країнах “(7 жовтня 1924 р.).

Великдень 2020 на карантині?

Великдень 2020 на карантині?

Навіть карантин не в змозі заборонити зустрітись із Воскреслим Ісусом. Мабуть, не кожен, погодиться з таким ствердженням. Епідеміологічна ситуація через коронавірусну інфекцію, з якою цього року зіштовхнулося багато країн у…

Великопісні реколекційні науки

З неділі по вівторок, з 15 по 17 березня 2020 р., парафія св. Антонія у Львові переживала реколекції. Цьогорічні реколекційні науки провадив о. Емануїл Сабадах OFM, францисканець з Ордену Братів Менших. Тема,…

Неділя Доброго Пастиря

Неділя Доброго Пастиря

Найближча Неділя (3 травня 2020 р.) є IV Великодньою Неділею, яку також називають Неділею Доброго Пастиря. Цей день Папа Павло VI встановив Всесвітнім Днем Молитов про Нові Покликання. Неділя Доброго…